Як оформити спадщину під час воєнного стану

Оформлення спадщини під час воєнного стану в Україні відбувається за загальними нормами Цивільного кодексу, але для окремих ситуацій діють спеціальні правила. Вони стосуються насамперед спадщини на тимчасово окупованих територіях і в районах активних бойових дій, пізньої державної реєстрації смерті, роботи зі спадковими справами, доступ до яких втрачено, а також спадкоємців, які перебувають за кордоном.

Найважливіше правило для спадкоємця — не відкладати звернення до нотаріуса через воєнний стан. Зараз воєнний стан сам по собі не зупиняє і не продовжує строк прийняття спадщини. У більшості випадків діє стандартний строк — шість місяців.

Скільки часу є на прийняття спадщини під час воєнного стану

За статтею 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлено шість місяців. Відлік за загальним правилом пов’язаний із часом відкриття спадщини — днем смерті спадкодавця або днем, з якого його оголошено померлим.

Важливо не користуватися старими роз’ясненнями перших років повномасштабної війни. У різні періоди діяли правила про зупинення строку та його продовження, через що в інтернеті досі можна зустріти інформацію про 10 місяців або про зупинення строку до закінчення воєнного стану. Для нових спадкових справ ці правила не застосовуються: орієнтуватися потрібно на шестимісячний строк.

Є спеціальний виняток, передбачений перехідними положеннями Цивільного кодексу. Якщо під час воєнного стану державна реєстрація смерті проведена пізніше ніж через один місяць після фактичної смерті людини, строки, пов’язані з прийняттям та оформленням спадщини, обчислюються з дня державної реєстрації смерті. Це правило особливо важливе для сімей загиблих на окупованих територіях, у зоні бойових дій, а також у ситуаціях, коли факт смерті довелося встановлювати через суд.

Наприклад, людина померла 10 березня, але українська державна реєстрація смерті була проведена лише 25 травня. За наявності передбачених законом умов шестимісячний строк рахуватиметься від дати державної реєстрації смерті, а не від 10 березня.

Хто повинен подавати заяву про прийняття спадщини

Якщо спадкоємець не проживав постійно зі спадкодавцем на момент його смерті, для прийняття спадщини необхідно подати нотаріусу відповідну заяву.

Інше правило діє для спадкоємця, який постійно проживав разом зі спадкодавцем. Така особа вважається такою, що прийняла спадщину автоматично, якщо протягом установленого строку не заявила про відмову від неї. Постійне спільне проживання може підтверджуватися витягом з реєстру територіальної громади, документами про реєстрацію місця проживання та іншими доказами. Якщо документально підтвердити цей факт неможливо або між спадкоємцями виник спір, питання може вирішуватися в суді.

Малолітні, неповнолітні, недієздатні особи та особи з обмеженою цивільною дієздатністю також вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо від неї не відмовилися у передбаченому законом порядку.

Навіть якщо спадкоємець проживав разом із померлим і за законом уже вважається таким, що прийняв спадщину, на практиці доцільно не відкладати звернення до нотаріуса. Це дозволяє перевірити заповіт, склад майна, наявність інших спадкоємців та завчасно зібрати документи.

До якого нотаріуса звертатися

За загальним правилом місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо воно невідоме, враховується місцезнаходження нерухомого майна або його основної частини, а за відсутності нерухомості — основної частини рухомого майна.

Окремий порядок передбачений для територій, де державні органи не здійснюють або не повністю здійснюють свої повноваження, районів активних бойових дій та тимчасово окупованих територій. Якщо місце відкриття спадщини знаходиться на такій території, заяву можна подати нотаріусу незалежно від місця відкриття спадщини, тобто звернутися до доступного нотаріуса на підконтрольній Україні території.

При цьому перша подана заява має практичне значення: на її підставі заводиться спадкова справа. Якщо інший спадкоємець уже відкрив справу, наступні спадкоємці оформлюють свої права в межах цієї справи.

За даними статистики органів юстиції, в Україні працюють тисячі приватних нотаріусів. Станом на початок 2025 року їх кількість становила 5 568. Масштаб спадкових процедур також значний: лише за перше півріччя 2024 року було використано понад 521 тисячу бланків свідоцтв про право на спадщину, приблизно на 15% більше, ніж за аналогічний період попереднього року.

Як оформити спадщину: порядок дій

1. Зареєструвати смерть спадкодавця. Для відкриття спадкової справи нотаріусу необхідна інформація про державну реєстрацію смерті.
2. З’ясувати, чи є заповіт. Нотаріус перевіряє відомості у Спадковому реєстрі та встановлює, чи залишив спадкодавець чинний заповіт або спадковий договір.
3. Подати заяву про прийняття спадщини. Якщо спадкоємець не належить до осіб, які вважаються такими, що прийняли спадщину автоматично, це необхідно зробити в межах установленого строку.
4. Відкрити спадкову справу. Нотаріус перевіряє Спадковий реєстр, щоб переконатися, що справа після цієї людини ще не заведена іншим нотаріусом.
5. Встановити склад спадкового майна. Це можуть бути квартира, будинок, земельна ділянка, автомобіль, банківські рахунки, корпоративні права, цінні папери, майнові права та інше майно.
6. Підтвердити право на спадкування. При спадкуванні за законом перевіряються родинні зв’язки, при спадкуванні за заповітом — чинність заповіту та право конкретного спадкоємця.
7. Отримати свідоцтво про право на спадщину. За загальним правилом його видають після закінчення шестимісячного строку, коли зібрані всі необхідні документи.
8. Зареєструвати право власності. Для нерухомості право спадкоємця підлягає державній реєстрації.

Які документи потрібні для оформлення спадщини

Універсального пакета документів для всіх спадкових справ немає, оскільки перелік залежить від виду майна, підстав спадкування та конкретної ситуації. Після заведення справи нотаріус повинен визначити, які документи необхідні для її завершення.

Найчастіше потрібні:

• паспорт або інший документ, що посвідчує особу спадкоємця;
• РНОКПП спадкоємця;
• свідоцтво про смерть або відомості з Державного реєстру актів цивільного стану;
• заповіт, якщо він є у спадкоємця;
• свідоцтва про народження, шлюб та інші документи, що підтверджують родинні зв’язки;
• документи про місце проживання спадкодавця;
• документи, що підтверджують постійне проживання спадкоємця зі спадкодавцем, якщо це має значення;
• правовстановлюючі документи на квартиру, будинок, землю, автомобіль та інше майно;
• документи щодо банківських рахунків, корпоративних прав та інших активів — за необхідності;
• оцінка майна у випадках, коли вона потрібна для оподаткування або проведення відповідної нотаріальної дії.

Частину інформації нотаріус може отримати безпосередньо з державних реєстрів. Тому не варто самостійно замовляти всі можливі довідки до першої консультації. Після визначення складу спадщини нотаріус надає перелік документів, яких бракує.

Що робити, якщо документи на квартиру або землю втрачені

Це одна з поширених проблем воєнного часу. Документи можуть залишитися в окупованому місті, бути знищені разом із житлом або втрачені під час евакуації.

Відсутність паперового документа не завжди означає втрату права на майно. Якщо право власності було зареєстроване в державних реєстрах, нотаріус може перевірити відповідні відомості. Для старого майна, права на яке виникли до повноцінної роботи сучасних електронних реєстрів, можуть знадобитися архівні довідки, дублікати документів, матеріали БТІ або інші підтвердження.

Якщо встановити належність майна спадкодавцю документально неможливо, може виникнути необхідність звернення до суду. Типова помилка в такій ситуації — одразу подавати позов, не отримавши від нотаріуса чіткого пояснення, якого факту або документа бракує для оформлення спадщини.

Як оформити спадщину на майно на тимчасово окупованій території

Окупація території не припиняє право власності та право на спадкування. Квартира, будинок, земельна ділянка або інше майно на тимчасово окупованій території може входити до складу спадщини.

Якщо останнє місце проживання спадкодавця було на тимчасово окупованій території або території активних бойових дій, спадкоємець може звернутися до нотаріуса на підконтрольній Україні території за спеціальними правилами.

Складнішою є ситуація, коли людина померла на окупованій території і відсутня українська державна реєстрація смерті. У такому випадку може знадобитися встановлення факту смерті через український суд. Заяву про встановлення факту смерті особи на території, де введено воєнний стан, або на тимчасово окупованій території можна подати до місцевого суду України, який здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання заявника. Такі справи закон передбачає розглядати невідкладно.

Після державної реєстрації смерті можна переходити безпосередньо до спадкової процедури. Якщо державну реєстрацію проведено більше ніж через місяць після фактичної смерті, необхідно врахувати спеціальне правило щодо обчислення шестимісячного строку.

Що робити, якщо стара спадкова справа залишилася на окупованій території

Ще одна практична проблема — справа була заведена до окупації або початку активних бойових дій, але архів нотаріуса залишився на непідконтрольній території, знищений або доступ до нього відсутній.

Законодавство передбачає можливість продовження такої спадкової справи. Якщо вона була зареєстрована у Спадковому реєстрі, але фізичного доступу до матеріалів немає через окупацію або бойові дії, інший нотаріус або державна нотаріальна контора може продовжити провадження після звернення спадкоємця та проведення необхідних перевірок.

Тому сама по собі фраза «справа залишилася в окупації» не означає, що спадщину неможливо завершити.

Як прийняти спадщину, якщо спадкоємець перебуває за кордоном

Для прийняття спадщини не обов’язково повертатися в Україну лише для подання заяви. Спадкоємець, який перебуває за кордоном, може оформити заяву та направити її нотаріусу в Україні.

Один із варіантів — звернутися до консульської установи України. Інший — оформити документ у нотаріуса країни перебування з дотриманням вимог щодо його використання в Україні, перекладу, а за необхідності — апостиля або консульської легалізації.

Заяву також можна направити поштою. Якщо вона надсилається поштовим відправленням, справжність підпису спадкоємця має бути належним чином засвідчена. Важлива дата відправлення: за встановлених правил своєчасно відправлена до завершення строку заява може вважатися поданою вчасно, навіть якщо фактично надійшла нотаріусу пізніше.

Водночас заяву про прийняття спадщини не можна подати через представника за звичайною довіреністю. Волевиявлення щодо прийняття або відмови від спадщини має належати самому спадкоємцю. Представник за довіреністю може виконувати інші дії під час подальшого оформлення, якщо це допускає закон.

Що робити, якщо пропущено шість місяців

Пропущений строк не означає, що повернути право на спадщину неможливо, але діяти потрібно залежно від ситуації.

Якщо інші спадкоємці вже прийняли спадщину, вони можуть письмово погодитися на прийняття спадщини особою, яка пропустила строк. Таку згоду потрібно оформити до видачі свідоцтва про право на спадщину.

Якщо згоди немає, спадкоємець може звернутися до суду та просити визначити додатковий строк для подання заяви. Для цього необхідно довести поважність причин пропуску.

Сам факт війни або запровадження воєнного стану не означає автоматичного поновлення строку. Суд оцінює конкретні обставини: перебування в окупації, неможливість виїхати, тяжку хворобу, відсутність інформації про смерть та інші об’єктивні перешкоди.

Окрема ситуація — спадкоємець фактично постійно проживав зі спадкодавцем, але не може цього підтвердити. Тоді питання може полягати не у поновленні строку, а у встановленні судом факту постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Спадщина за заповітом і за законом

Насамперед нотаріус перевіряє наявність заповіту у Спадковому реєстрі. Якщо є чинний заповіт, спадкування відбувається відповідно до його змісту з урахуванням осіб, які мають право на обов’язкову частку.

Якщо заповіту немає, спадкоємці отримують право на спадкування за законом почергово. До першої черги належать діти спадкодавця, чоловік або дружина, які його пережили, та батьки.

Наявність заповіту також не завжди означає, що все майно без винятку отримає зазначена в ньому особа. Малолітні та неповнолітні діти, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова або вдівець та непрацездатні батьки мають право на обов’язкову частку у спадщині. За загальним правилом вона становить половину частки, яку така особа отримала б при спадкуванні за законом.

Чи входить спільне майно подружжя до спадщини

Не все майно, оформлене на померлого чоловіка або дружину, обов’язково повністю є спадщиною. Якщо майно було набуте у шлюбі та належало подружжю на праві спільної сумісної власності, спочатку визначається частка того з подружжя, хто залишився живим.

Як правило, частки подружжя є рівними, якщо інше не випливає із закону, шлюбного договору або інших обставин. Тому, наприклад, якщо квартира була спільною сумісною власністю подружжя, до спадкової маси зазвичай входить не вся квартира, а частка померлого.

Цей нюанс часто стає причиною конфліктів між дітьми померлого та другим із подружжя, особливо якщо нерухомість була зареєстрована лише на ім’я спадкодавця.

Які податки потрібно сплачувати при отриманні спадщини

Сума податків залежить від ступеня споріднення та податкового статусу спадкодавця і спадкоємця.

Нульова ставка ПДФО застосовується до спадщини, яку отримують члени сім’ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення. До першого ступеня належать батьки, чоловік або дружина та діти, у тому числі усиновлені. До другого — рідні брати та сестри, баба і дід, онуки.

Для такої спадщини також не сплачується військовий збір, оскільки дохід оподатковується за нульовою ставкою.

Якщо фізична особа — резидент України отримує спадщину від іншого резидента, але спадкоємець не належить до членів сім’ї першого або другого ступеня споріднення, застосовуються:

• 5% ПДФО;
• 5% військового збору.

Якщо у спадкових відносинах виникає статус нерезидента — наприклад, спадщину від резидента України отримує нерезидент або резидент отримує спадщину від нерезидента, — ставка ПДФО становить 18%, а військового збору — 5%.

Наприклад, якщо резидент України успадковує від далекого родича-резидента майно вартістю 1 000 000 грн, за загальним правилом оподатковуваний дохід може спричинити 50 000 грн ПДФО та 50 000 грн військового збору. Для найближчих родичів першого та другого ступенів при застосуванні нульової ставки такого податкового навантаження немає.

Коли видають свідоцтво про право на спадщину

Подати заяву та отримати свідоцтво — це два різні етапи. Прийняти спадщину потрібно в межах установленого строку, а свідоцтво за загальним правилом видається після його закінчення.

При цьому для спадкоємця, який уже належним чином прийняв спадщину, закон не встановлює короткого граничного строку, протягом якого він зобов’язаний забрати свідоцтво. Тобто після прийняття спадщини не потрібно встигнути оформити свідоцтво, наприклад, за один або три місяці після завершення шестимісячного періоду.

Водночас затягувати оформлення нерухомості на роки небажано. Без завершення спадкової процедури можуть виникнути проблеми з продажем майна, даруванням, державною реєстрацією, компенсацією за зруйноване житло або підтвердженням права власності.

Найчастіші проблеми при оформленні спадщини під час війни

На практиці складнощі виникають не стільки через сам воєнний стан, скільки через його наслідки. Найпоширеніші ситуації — пропущений шестимісячний строк, смерть на окупованій території без українського свідоцтва, втрачені документи на нерухомість, стара спадкова справа в архіві на окупованій території, неможливість підтвердити спільне проживання, перебування спадкоємця за кордоном, декілька заповітів або конфлікт між спадкоємцями.

Окремо слід перевіряти майно, придбане спадкодавцем у шлюбі. Частина такого майна може належати чоловіку або дружині як власна частка у спільній сумісній власності і лише решта входить до складу спадщини.

Також не варто виходити з того, що відсутність паперових документів автоматично позбавляє спадщини. Значну частину прав можна підтвердити через державні реєстри, архіви або, якщо іншого шляху немає, через суд.

Що потрібно запам’ятати спадкоємцю

Основний практичний орієнтир — шість місяців. Якщо людина не проживала постійно зі спадкодавцем, краще звернутися до нотаріуса та подати заяву якомога раніше, не чекаючи завершення строку.

Воєнний стан не скасовує право на спадщину, навіть якщо спадкодавець жив або помер на тимчасово окупованій території, майно знаходиться в зоні бойових дій, документи втрачені, а спадкоємець виїхав за кордон. Для таких ситуацій закон передбачає спеціальні механізми: звернення до нотаріуса на підконтрольній території, дистанційне направлення належно оформленої заяви, продовження недоступної спадкової справи іншим нотаріусом та встановлення юридичних фактів через суд.